Семінар організований Радою Європи разом із Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та Всеукраїнською Спілкою викладачів суспільних дисциплін і громадянської освіти.
У роботі семінару взяли участь експерти Ради Європи, представники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, провідні українські вчені, викладачі вищих навчальних закладів, методисти, вчителі, студенти.
Мета семінару: обговорити проблеми та перспективи сучасного освітнього мультикультурного простору, визначити місце України у цьому середовищі, вдосконалити методику та методологію викладання чутливих проблем історії у мультикультурному контексті, виробити рекомендації щодо вдосконалення базової підготовки вчителів історії та суспільствознавства.
Вступну презентацію на тему: Викладання чутливих питань в історії у мультикультурному контексті: сьогоднішня ситуація та виклики» зробив професор Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Михайло Кірсенко. У своєму виступі доповідач зазначив, що багатокультурність містить певні важливі аспекти, які необхідно врахувати у викладанні історії. Серед них визначив етнічні, мовні, регіональні, релігійні, освітні, гендерні, психологічні, вікові складники сучасного суспільства. Треба розглядати їх на світовому, європейському і місцевому рівнях, аби порівняти спільні риси, особливості, здобутки і недоліки. Подібний обмін різноматнітним досвідом є корисним для вироблення рекомендацій щодо оптимальних методів освіти з метою сприяння взаєморозумінню і повазі в ефективній цивілізованій інтеграції.
Далі, у ході роботи семінару, міжнародні експерти ділилися своїм досвідом з питань присвячених тематиці семінару. Професор відділення дидактики історії, Університету Аугсбургу (Німеччина) Сьюзан Попп виступила з презентацією «Як базова підготовка вчителів історії має допомогти їм вирішувати чутливі питання при викладанні історії у мультикультурному контексті».
Професор С. Попп підкреслила, що викладання історії – важливий політичний інструмент для освіти молоді., що при викладанні чутливих питань з історії вчителям важливо пояснити практики викладання та окреслити ці чутливі питання. Вона зокрема виділила такі: заперечення Голокосту, антисемітські питання, антидемократія, ксенофобія, погане відношення до мігрантів. І для того щоб подолати важливі питання у навчальному процесі важливим є співробітництво. Історія не має заключатися на вивченні дат, подій та імен, а варто розвивати історичне мислення. Важливим є донести до учнів розуміння того, що теперішній час залежить від минулого та є фундаментом для майбутнього. Треба вчити приймати факти, які вони є, але робити свої висновки і формувати судження та демонструвати різні точки зору. Вивчення історії формує уявлення про багатоманітну модель світу.
Наступний доповідач з університету Еджхілл (Велика Британія) Айен Філліпс презентував «Як поводитись із чутливими питаннями при викладанні історії у мультикультурному класі». Він порівняв викладання вразливих та суперечливих історичних подій у мультикультурному та монокультурному контексті.
Айен Філліпс показав Англійську модель учбової програми 2007 р. Він підкреслив, що:
- Історія – це предмет, який може торкатися складних питань, що впливають на окрему особу та суспільство у цілому.
- Історія – це предмет, який не повинен уникати суперечливих питань. Якщо історія гарно викладається, вона може допомогти молоді боротися зі своїми страхами та розвинути більш свідоме та глибоке розуміння. Історія також може значним чином допомогти молоді дивитися на речі з різних точок зору.
Сьогодні суспільство змінюється дуже швидко і тому зараз, як ніколи раніше, важливо, щоб молодь усвідомлювала та розуміла у якому різноманітному суспільстві вона живе. “Коли ви розумієте чиюсь культуру, ви можете виявити більше поваги до цих людей.”
Авторка третьої презентації, консультант з підготовки вчителів (Португалія) Луїза Де Бівар Блек виступила з доповіддю «Як використання джерел може допомогти при викладанні чутливих питань в історії у мультикультурному контексті». Луїза розкрила визначення мультикультуралізму. Мультикультуралізм:
- Саме система вірувань та норм поведінки визначає та поважає наявність усіх різноманітних груп у організації/суспільстві;
- Система, яка визнає та цінує свої соціально-культурні відмінності
- Система, яка заохочує та сприяє їхньому впливу у рамках культурного контексту, який уповноважує їх у межах організації/ суспільства
Мультикультуралізм приймає та поважає, визнає та цінує, заохочує та сприяє,уповноважує вірування та норми поведінки.
Мультикультуралізм спияє тому, щоб дивитися на інших, як потенційних партнерів.
Луїза звернула увагу на те,яким є наш світогляд, наскільки він широкий, у чому полягає небезпека єдиної точки зору. Вона наголосила на мультиперспективності і дійшла висновку, що викладання суперечливих історичних моментів найкраще проводити, коли учні розглядають власні родинні відчуття, свої різноманітні інтереси та особистості, та визнають той факт, що кожен є інсайдером та аутсайдером стосовно чогось, а також, що їхні цінності можуть бути протилежними та можуть змінюватися.
Остання презентація експерта Джима Косема, інтерактивного дизайнера комп’ютерних програм, (Лондон, Британія) на тему «Що може запропонувати вчителям та учням використання нових технологій при опрацюванні чутливих питань в історії» присвячена презентації проекту «Споменік» – проекту електронних меморіалів. Мета проекту «Споменік» – поєднання інформації з місцями на прикладі історії Словенії. У Словенії існують великі прогалини в історії, теми які не включили до програми. Технології допомагають показувати скриту історію. Таким чином історія стає персональною, учні можуть відвідати місця подій, а не лише уявляти їх, можуть зануритися в історичне середовище. Важливим є те, що цю роботу можна перенести і на батьків. Таким чином відбувається діалог з історією. Це історія в дії. Навчання на реальних меморіалах, звичайних пам’ятках.
Також у рамках роботи семінару відбулася презентація студентського проекту на тему «Ми різні-ми рівні» який підкреслює мультикультурність українського суспільства та має за мету формування міжетнічної толерантності. Студенти Інституту історичної освіти відобразили національне розмаїття української держави. Показали культуру, побут, традиції та внесок в українську культурну скарбничку різних народів, зокрема росіян, поляків, кримських татар, угорців, ромів, молдаван, євреїв та інших. У проекті також відображено сучасні міграційні процеси та їх вплив на етнічне різноманіття України. Проект спрямований на подолання проявів расизму, дискримінації та ксенофобії як руйнівних явищ суспільства та на формування толерантності як основи співжиття у мультикультурному світі.
Під час роботи семінару відбулося 2 засідання двух паралельних груп.
Робочі групи працювали над розв’язанням актуальних питань у руслі теми семінару.
Питання до обговорення:
- Що таке чутливі питання? Якими є можливі межі викладання чутливих питань в історії у мультикультурному контексті?
- В якому навчальному середовищі вивчення чутливих питань може стати позитивним досвідом? Якими є найважливіші чинники для забезпечення якості навчання у мультикультурному класі?
- Як студенти-майбутні вчителі можуть усвідомити своє власне ставлення до розуміння історії, побудованому на засадах мультиперспективності?
- Які методи та технології можуть допомогти у викладанні мультиперспективності?
У ході дискусій були вироблені наступні рекомендації:
- Що таке чутливі питання? Якими є можливі межі викладання чутливих питань в історії у мультикультурному контексті?
Сенситивними, або болісними питаннями історії є, передусім, питання, що стосуються:
– національних героїв, національних лідерів;
– ставлення до колоніального минулого народів та національно-визвольних рухів;
– ставлення до геноцидів, міжнаціональних конфліктів, репресій, чисток;
– ставлення до сучасних міжнародних, міжнаціональних конфліктів тощо.
Чутливі питання – це:
- контраверсійні питання, оскільки вони представляють різні точки зору різних груп людей та різні оцінки.
- Питання історії, оціночні моральні судження щодо яких є неоднозначними.
- Це такі процеси, події та явища, щодо яких існує болісна реакція в різних груп суспільства різних людей, та розуміння яких впливає ідентичність.
Очевидно, під час обговорення цих питань необхідно максимально дотримуватись принципів толерантності та політкоректності, не зображуючи історичні події виключно з однієї перспективи/точки зору, уникаючи оціночні категорії.
Якщо визначати межі викладання чутливих питань, то це – мораль. Єдність моралі дозволить однозначно ставитися до чутливих питань.
Межі обговорення вищезгаданих та інших сенситивних питань лімітуються, передусім, рівнем підготовки та обізнаності у питанні вчителя, а також певною психолого-педагогічною та інформативною підготовкою аудиторії, з урахуванням місця, часу та обставин, за яких проходять заняття.
Важливо також враховувати тип історичної свідомості аудиторії (східноукраїнський, західноукраїнський, центральноукраїнський), а також певну національну, релігійну свідомість учасників обговорення.
Основний інструмент розгляду чутливих питань:
- спирання на загальнолюдські цінності, перш за все права людини;
- збалансований показ різних точок зору;
- антропологізація викладу – тобто показ не лише політичного виміру, а реакція, участь, оцінка «пересічних» людей;
- показ більше позитивних прикладів співпраці, аніж прикладів конфліктів, однак показ конфліктів чи «негативних» прикладів стосунків має спиратися на збалансованість у розгляді причин, перебігу та наслідків, пам’ятаючи про те, що не існує колективної відповідальності.
- В якому навчальному середовищі вивчення чутливих питань може стати позитивним досвідом? Якими є найважливіші чинники для забезпечення якості навчання у мультикультурному класі?
- Вивчення чутливих питань повинне стати позитивним досвідом в будь-якому середовищі.
- Найважливіші чинники для забезпечення якості навчання у мультикультурному класі – об’єктивно викладати чутливі питання.
- Основою обговорення чутливих питань має бути базування на загальнолюдських гуманітарних цінностях.
- Вивчення чутливих питань може стати позитивним досвідом за умов:
- розуміння легітимності різних оцінок історичних подій та явищ, мультиперспективного розуміння історії;
- розгляд болючих питань історії в історичному контексті, з попередньою підготовкою аудиторії; прийняття пояснень передумов певних подій історії як аналізу певних чинників, а не виправдання злочинів;
- конкретно-історичний підхід до аналізу болісних питань історії, неперенесення морально-етичних категорій, критеріїв сьогодення на події історичного минулого;
- акцентуація позитивних прикладів міжнаціонального, міжрелігійного співіснування, зокрема – внеску різних народів до розвитку української культури та господарства; вивчення історії взаємодопомоги між народами, фактів героїзму та рятування під час кризових періодів історії, наприклад – подвигу українців – Праведників народів світу;
- шанування «інакшості» та намагання пізнати та зрозуміти її, як цінність; сприйняття полікультурності як можливостей, а не загрози;
- розуміння толерантності не як терпимості на межі байдужості до інших, іншого, а здійснення наголосу на емпатії у вивченні різних культур, традицій, уявлень;
- мотивації викладача, вчителя щодо профілактики міжнаціональних, міжрелігійних непорозумінь та конфліктів та зняття відповідної напруги за її наявності, разом з тим – відкритість до обговорення чутливих питань (за відповідної підготовки), позитивну комунікацію тощо.
- Як студенти-майбутні вчителі можуть усвідомити своє власне ставлення до розуміння історії, побудованому на засадах мультиперспективності?
- Суспільство має ініціювати розгляд питань, що впливають на ідентичності, вчителі навчають того, що вимагає держава, однак зажди є персональна позиція (його особиста поведінка і ставлення) вчителя, його відповідальність за те, як саме він висловлюється щодо інших.
- Студенти-майбутні вчителі можуть усвідомити своє власне ставлення до розуміння історії, побудованому на засадах мультиперспективності, через ретельне вивчення історичних фактів контакту культур.
- Обмін студентами, ближче знайомство з іншими культурами через персональний досвід зустрічі та допитливості щодо «іншості».
- Студенти можуть усвідомити розуміння історії, побудованої на засадах мультикультурності:
– через сприйняття національної історії в контексті загальноісторичного процесу, із опорою на регіональну історію та історію життя окремої людини, окремої родини;
– через готовність до сприйняття різних точок зору, які мають певне обґрунтування;
– через критичне сприйняття інформації;
– через готовність сприйняття різних точок зору, не переходячи межі релятивізму, базуючись в історичному аналізі на загальнолюдських гуманістичних цінностях.
- У викладанні мультиперспективності (мультикультурності) можуть допомогти такі методи та технології:
Сучасні технології приходять у процес навчання незалежно від того, готові вчителі їх використовувати чи ні, тому важливо вчителів вчити використанню сучасних технологій. Однак завжди варто ставити собі запитання – мета процесу навчання, які очікувані результати, навіщо ми використовуємо технології, що саме у процесі навчання ми хочемо «полегшити» чи досягти? Доцільність, придатність,результативність, ризики – питання, які мають бути поставлені при використанні будь-якого методу, у тому числі сучасних комп’ютерних технологій.
Навчання за допомогою будь-яких методів може бути як інноваційним так і традиційним, все залежить від того, які цінності закладаєте у процес навчання. Важливі ідеї, які ми приносимо у клас, а не спосіб, у який ми їх впроваджуємо. Інструменти, що завжди мають бути використані – розвиток поваги до учнів, розвиток допитливості, розуміння багатоманітності не як загрози, а як здобутку, що розширює можливості розуміння світу. Пояснення.
Сучасні технології можуть допомогти розглядати будь-які питання на прикладі комп’ютерних ігор, варто пояснювати відповідальність авторів за ті чи інші сюжети. Сучасні комп’ютерні симуляції.
Методи, що можуть допомогти у викладанні мультиперспективності:
– інтерактивний діалог з мультиперспективним баченням історії;
– активізація особистого міжнаціонального, міжрелігійного спілкування, міжнародного обміну;
– інформування про національні, релігійні спільноти, їхні традиції, та позитивне підкріплення на емоційному рівні отриманих знань;
– дослідження та аналіз різних за походженням джерел;
– робота з музеями, архівами, використання наявного міжнародного досвіду у формуванні поліперспективного бачення історії;
– зібрання та систематизація усної історії, свідчень про полікультурний історичний процес;
– використання аудіовізуальних засобів вивчення, творів мистецтва, кіно тощо;
– запровадження «днів національної культури», «таборів толерантності», міжнаціональних міжрелігійних програм тощо;
– запровадження в учнівському, студентському середовищі принципів політкоректності до представників різних націй та культур;
– публікація матеріалів Семінару Ради Європи та МОН та розповсюдження їх серед вчителів України; організація та проведення творчого конкурсу освітян, спрямованого на узагальнення досвіду полікультурного виховання, поліперспективного розуміння історії, та збагачення відповідного педагогічного арсеналу вчителів.
Підсумки роботи семінару були підведені генеральним доповідачем к.і.н. Млещенко Т. В., яка виступила із заключною доповіддю, де резюмувала основні напрацювання семінару.